Тема: Самовиховання студента.
Мета. Розкрити сутність самовиховання студента, зацікавити науковою діяльністю, дати знання про культуру навчальної праці, прийоми мнемотехніки, навчити здійснювати профілактику професійного вигорання.
Питання для вивчення:
1. Умови і чинники професійного самовиховання студентів.
2.Як розвивати пам’ять. Прийоми мнемотехніки.
3. Працездатність студента і педагога. Втома і працездатність.
4. Профілактика професійного вигорання вчителя.
Завдання для самостійної роботи
1. Складіть план самовиховання на семестр і обговоріть його з одногрупниками.
2. Запишіть на папері декілька висловів, гасел, які могли би підвищити власну самооцінку (наприклад, «Я багато працюю, отже неодмінно досягну успіху», «У мене великий потенціал», «Я успішно складу сесію» та ін.), розмістить їх над робочим столом.
3. Складіть хронологію вашого робочого дня:
− Скільки часу витрачено на підготовку до занять?
− Скільки часу витрачено на дорогу до університету та додому?
− Скільки часу витрачено на відпочинок (прогулянка, спілкування з
− друзями перегляд телепрограм, читання художніх творів тощо).
− Скільки часу витрачено на спілкування з батьками?
− Скільки часу витрачено на господарську роботу вдома чи в
− гуртожитку?
− Скільки часу витрачено задарма?
4. Займайтеся подальшою самоосвітою щодо ефективної організації навчальної праці.
5. Профілактика професійного вигорання: тренінг накопичення енергії, релаксації, стимулювання двох півкуль мозку.
Педагогічні задачі
1. Світлана К., студентка І курсу, мала важкий характер. У неї часто був поганий настрій, їй не вдавалося спілкуватися зі своїми одногрупниками, вона ображалася на них за те, що їй робили зауваження. Поступово Світлана стала самотньою.
1. Що спричинило таке становище дівчини?
2. Чи мають значення для майбутнього вчителя якості його характеру? Чому?
3. Які методи самовиховання були б найефективнішими у наведе ному прикладі?
2. Доведена до відчаю поведінкою дітей, молода вчителька прямо на уроці розплакалася. Як їй вийти з цієї ситуації:
а) поплакати, заспокоїтися і продовжити урок;
б) поплакати (тільки не в класі), заспокоїтись і продовжити уток;
в) обов’язково залишити клас і до кінця уроку вже не повертатися;
г) взяти себе в руки і продовжити урок;
ґ) опанувати себе і, попросивши вибачення в учнів за свою слабкість, продовжити урок;
д) звернутися за допомогою до класного керівника (найважливіше, щоб учні відчули свою провину і відповідальність за сльози вчителя);
е) поплакавши, «розібратися» з класом ‒ без серйозного покарання тут не обійтись;
є) ваш варіант відповіді?
1. У чому полягає слабкість молодої вчительки?
2. Над чим їй слід працювати?
3. Як педагогу формувати емоційну стійкість?
3. Прийшовши на урок роздратованою домашніми негараздами, учителька одразу «накинулася» на клас. Виплеснувши на учнів море негативних емоцій, зрозуміла, що перегнула палку.
Що їй робити в такій ситуації:
а) нічого ‒ буває ж людина інколи сердитою, інколи ‒ доброю;
б) спокійно сказати: «Вибачте, щось я сьогодні розійшлася «;
в) «компенсувати» свою поведінку легкими завданнями на уроці;
г) не задавати домашнього завдання;
ґ) спокійно сказати, виправдовуючись: «Як у мене сьогодні болить голова... Напевно, магнітні бурі»;
д) продовжувати урок, ніби нічого не трапилося;
е) ваш варіант відповіді?
1. Що означає для педагога принцип «перед тим як зайти в клас, потрібно залишити свій поганий настрій за дверима»? Як цього досягти?
2. Яким слід бути педагогу, щоб спілкування з учнями було приємним?
3. Як стати стійким до стресу?
4. Бажаючи «зачепити за живе» немолоду вчительку, хлопець запитує: «Віро Іванівно, а Вам подобається «Мумій Троль»? Я від нього просто в захопленні!».
Як бути вчительці:
а) чесно запитати: «А це хто такий?;
б) сказати, ухиляючись від конкретної відповіді: «Знову ти зі своїми дурницями! І коли ти вже подорослішаєш?!»;
в) дивлячись учню прямо в очі, весело сказати: «Уявлення про нього не маю, але розумію, що ти просто хочеш наді мною познущатися»;
г) краще «відрубати» якомога різкіше: «Це той кудлатий дурень, якого скрізь рекламують? Ну, це на любителя»;
ґ) сміливо відповісти: «А мені ‒ ні! А ти в захопленні від Софії Ротару, Василя Зінкевича?»;
д) упевнено відповісти: «Ні, не подобається!»;
е) ваш варіант відповіді?
1. Яким має бути педагог, щоб учням не хотілося «зачепити його за живе»?
2. Що означає для педагога бути сучасним, іти в ногу із часом?
3. Чому необхідний взаємозв’язок загального і професійного самовиховання?
Завдання для самоконтролю
1. Чи займаєтеся ви самовихованням? Яким чином?
2. Для чого потрібно займатись самовихованням?
3. Чи можна навчитися працювати ефективно, заощаджуючи час?
4.Які ви знаєте прийоми мнемотехніки (швидкого та ефективного запам’ятовування)?
5. Яка роль пам’яті у професійній діяльності вчителя?
6. Які умови збереження працездатності?
7. Як уникнути професійного вигорання?
Відповіді на завдання для самостійної роботи:
1.-
2. Зроблено у зошиті.
3. Зроблено у зошиті.
4. Для майбутнього вчителя уміння вчитися, поповнювати свої знання протягом усього життя - професійно важливе вміння. К. Ушинський стверджував, що вчитель живе доти, доки ще вчиться; тільки-но він перестає вчитися, у ньому помирає вчитель.
Учителеві важливо не лише передати свої знання учням, а й сформувати в них уміння і навички навчальної праці. Досягти цього він може за умови, якщо сам володіє культурою навчальної праці.
Культура навчальної праці - система знань, умінь і навичок, які дають змогу раціонально організовувати навчання, забезпечувати його високу продуктивність.
Основними структурними елементами культури навчальної праці студентів є:
а) знання психологічних, анатомо-фізіологічних властивостей власного організму; гігієнічних вимог щодо організації раціональної навчальної праці; умов збереження розумової працездатності;
б) навички та вміння - цільові, планування розв'язання завдань, складання раціонального режиму дня; самоконтролю; розумової діяльності; роботи з книгою; розвитку пам'яті, уваги, уяви, мислення.раціонального режиму дня; самоконтролю; розумової діяльності; роботи з книгою; розвитку пам'яті, уваги, уяви, мислення.
Організацію навчальної праці, яка за мінімальних затрат дає максимальні результати, називають науковою організацією праці (НОП). До її основних елементів належать плановість у роботі, детальна підготовка до неї, поступове входження у неї, дотримання певного режиму, чистота і порядок на робочому місці тощо. Культура навчальної праці студентів охоплює: - гігієну розумової праці (знання правил збереження і підвищення розумової працездатності, уміння їх дотримуватись на практиці);
- техніку розумової праці (володіння ефективними прийомами розумової діяльності);
- уміння планувати навчальну роботу;
- прийоми економії часу.
Отже, саме організація розумової діяльності відповідно до власних потреб і вимог, передбачених культурою навчальної праці, дає змогу студентові максимально використати ресурс власних умінь і навичок.
Комментариев нет:
Отправить комментарий