Лабораторна робота №2. Професійні вимоги до педагога професійного навчання в галузі комп’ютерних технологій
Мета. Розкрити вимоги до сучасного українського вчителя. Створити професіограму до педагога професійного навчання в галузі комп’ютерних технологій. Розкрити сутність поняття «імідж вчителя». Формувати творче ставлення студентів до майбутньої професії.
Питання для вивчення:
1. Виникнення та розвиток педагогічної професії.
2. Основні риси сучасного вчителя. Створення професіограми педагога професійного навчання в галузі комп’ютерних технологій.
3. Імідж учителя. Функції педагога.
4. Особливості педагогічної діяльності - визначення позитивів і недоліків.
Завдання для самостійної роботи
1. Напишіть педагогічне есе (міні-твір) на одну із запропонованих тем: «Мій улюблений учитель», «Мій ідеал учителя», «Образ учителя в художній літературі».
2. Доберіть, користуючись Інтернет-джерелами, вислови видатних педагогів (зокрема, В.О.Сухомлинського і А.С.Макаренка) про вчителя і створіть «Збірник висловів» за вашою редакцією.
3. Прокоментуйте думку дослідників:
Сучасні дослідники відзначають, що професія вчителя передбачає потреби:
− у співпраці,
− у досягненнях,
− творчості,
− самопізнанні,
− в емоційних контактах.
4. Позначте над кожною якістю ідеального вчителя порядковий номер, який буде свідчити про питому вагу тієї чи іншої якості (номер 1 - найважливіша для педагога якість і т.д.) властивостей: ввічливість, вдумливість, вимогливість, вразливість, вихованість, уважність, витримка і самовладання, гнучкість поведінки, громадянськість, гуманність, діловитість, дисциплінованість, доброта, сумлінність, доброзичливість, ідейна переконаність, ініціативність, щирість, колективізм, критичність, логічність, любов до дітям, спостережливість, наполегливість, відповідальність, чуйність, організованість, товариськість, політична свідомість, порядність, патріотизм, правдивість, педагогічна ерудиція, передбачливість, принциповість, самостійність, самокритичність, скромність, справедливість, кмітливість, сміливість, прагнення до самовдосконалення, тактовність, почуття нового , почуття власної гідності, чуйність, емоційність.
5. Пройдіть тест вивчення самооцінки професійної придатності та здібностей до педагогічної діяльності та зробіть самоаналіз.
Завдання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте основні вимоги до вчителя сучасної школи і обґрунтуйте їх необхідність.
2. Які особливі риси властиві педагогу професійного навчання в галузі комп’ютерних технологій?
3. Що таке «імідж учителя»? Чим він відрізняється від іміджу політика, лікаря, менеджера?
4. Чи був у вас улюблений учитель? Які риси його особистості імпонували вам найбільше?
Відповіді на питання для вивчення
1. Професія вчителя є однією з найдавніших. Саме завдяки спеціально організованій педагогічній діяльності оволодівають усіма іншими професіями. Необхідність передавання нагромадженого суспільного досвіду новим поколінням, підготовка їх до життя і праці зумовила виокремлення навчання і виховання в самостійну суспільну функцію. Перші школи виникли в країнах Давнього Сходу у період формування рабовласницького суспільства. У Давньому Шумері, Вавилоні, Єгипті, Ассирії, Фінікії вчителями були переважно жерці, які становили привілейовану касту. Знання вони передавали від батьків до дітей, але існували й школи для жерців при храмах і у великих містах. Соціальний статус учителя був надзвичайно високим. У шумерських джерелах, датованих 3500 р. до н. е., було зафіксовано першу згадку про школу. У Давньому Шумері навчальний заклад називали «будинок табличок», а вчителя ‒ «батько будинку табличок» (давні шумери писали по мокрій глині на глиняних табличках, звідси й назва закладів для навчання). У давніх китайських хроніках, які дійшли до сьогодні, згадується, що ще в ХХ ст. до н. е. в країні існувало відомство, яке керувало справами освіти народу, призначало на посади вчителів із наймудріших представників суспільства.Уперше слово «школа» застосували в середині I тис. до н. е. у Давній Греції, де вчителями були вільні громадяни. Їх називали граматистами, педономами, дидаскалами чи педотрибами. Тоді виник і термін «педагог», але з іншим значенням, ніж тепер: педагогами називали рабів, які водили дітей рабовласників до школи (буквальний переклад цього слова з грецької ‒ «дітоводій»). Державним службовцем учитель став у Давньому Римі. Призначав його сам імператор, який затверджував також особливий склад учителів для кожного типу шкіл, коло їх обов’язків і суми гонорару. Учителями ставали державні чиновники, які добре знали науки, багато подорожували, володіли кількома мовами, знали культуру, звичаї інших народівУ середні віки вчителями були, як правило, духовні особи (священики, монахи). Поведінка, статус, методи роботи, обов’язки вчителя диктувалися релігійними канонами. Особливі вимоги ставили до особи вчителя у системі єзуїтського виховання (абсолютна субординація вчителів за церковними званнями, чернечий спосіб життя, сувора дисципліна і висока вимогливість до себе та учнів). Дещо пізніше в містах обов’язки вчителя могли виконувати і наймані особи. У середньовічних міських школах, університетах педагогами дедалі частіше ставали люди, які здобували спеціальну освіту Обов’язки вчителів у Київській Русі збігалися з обов’язками батьків. Тут їх називали майстрами, виявляючи повагу до особистості наставника, а майстрів-ремісників, що передавали свій досвід, ‒ учителями. У період капіталізму професія вчителя набувала масовості, збільшувалася кількість приватних учителів. У процесі формування перших буржуазних держав з’явився досвід спеціальної педагогічної освіти. У законодавчих актах держава вже чітко формулювала свої вимоги до вчителів. Вони ставали штатними працівниками у численних школах і училищах різних типів. У XVII‒XIX ст. у дворянських і буржуазних сім’ях навчали і виховували дітей домашні наставники і вчителі (гувернериДіяльність сучасного вчителя охоплює навчання і виховання учнів у школі та інших типах навчально-виховних закладів, класне керівництво, проведення позакласної роботи, зв’язок з батьками, пропаганду педагогічних знань серед населення тощо. Підготовка вчителів в Україні здійснюється у педагогічних університетах, інститутах, коледжах, училищах. З’явилися нові типи педагогічних навчальних закладів, розширюється діапазон спеціальностей підготовки майбутніх фахівців у вищих педагогічних навчальних закладах, що супроводжується якісними змінами у підготовці педагогічних кадрів.
2. Сучасні вимоги до педагога на межі тисячоліть висвітлені в законі «Про загальну середню освіту»: «Педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої дозволяє виконувати професійні обов'язки в навчальних закладах середньої освіти». Він повинен бути людиною культури і вселюдських цінностей, провідником ідей державотворення і демократичних змін, людиною великої душі й доброго серця. Любов до дитини — це, за словами В. Сухомлинського, «плоть і кров вихователя як сили, здатної впливати на духовний світ іншої людини. Педагог без любові до дитини — це все одно, що співак без голосу, музикант без слуху, живописець без відчуття кольору». Йдеться про мудру, добру й вимогливу любов, що вчить жити.
Справжній педагог повинен працювати на майбутнє, випереджати свій час. Його має хвилювати не лише окрема індивідуальність, а світ людей. Завдяки цьому педагогічна професія стає творчою місією. Місія педагога — це не лише його власні інтереси, мотиви, плани. Він є посередником між дітьми та системою ідей, традиціями, культурою свого народу і людства. Його обов'язок — виховувати гідних людей, здатних примножувати здобутки людської цивілізації.
Важливу роль відіграють особистісні якості педагога, його чутливість до іншої людини, гуманність у помислах і діях. Але це не знижує актуальності такої його риси як вимогливість. Всепрощення, безпринципність, поблажливість до учнів, потурання їхнім слабкостям, байдужість до негативного в їх навчанні, праці та поведінці завдають великої шкоди вихованню особистості. Більшість видатних педагогів обстоювала єдність вимогливості й поваги, бо саме у вимогливості до людини й полягає повага до неї.
Працю справжнього педагога живить віра в людину. Він повинен бути оптимістом, глибоко вірити у сили й можливості дітей, бачити насамдеред усе краще, що їм притаманне, «проектувати хороше.» (А. Макаренко). Учитель має підходити до кожної дитини з оптимістичною налаштованістю, навіть, якщо ризикує помилитися. Водночас він не повинен ідеалізувати їх позитивних рис, ігноруючи їх недоліки.
Обов'язкового нормою в ставленні учителя до учнів є справедливість. Будь-які прояви несправедливості з боку педагога (виділення «любимчиків», необ'єктивне оцінювання знань, необґрунтовані вимоги, безпідставні обвинувачення, упередженість тощо) ранять дитячі душі, обурюють учнів і завдають непоправної шкоди справі навчання й виховання.
Важливою для вчителя є позитивна емоційна налаштованість, яка виявляється в умінні залишати за дверима школи неприємні переживання, поганий настрій. Водночас він не повинен приховувати свого невдоволення чи навіть обурення, якщо учні того заслужили. Гнів, як і радість, повинні бути педагогічно спрямовані, не переходити меж, за якими вони стають шкідливими у вихованні. У стосунках з учнями завжди потрібне почуття міри, неприпустимість крайнощів, що виходять за межі пристойності й педагогічної доцільності. Учитель завжди має бути твердим, непохитним, послідовним у своїх вимогах і водночас гнучким, здатним переглядати окремі свої рішення і вимоги, якщо це зумовлено конкретними обставинами та інтересами справи. Він є старшим другом, товаришем учнів, але насамперед, їхнім наставником, керівником. Тому дружні взаємини учителя й учня не повинні переходити у фамільярність та панібратство. Учитель, якому властиве відчуття міри, рішуче і неухильно вимагає від учнів виконання своїх обов'язків, будучи при цьому розсудливим, спокійним. Він завжди доброзичливий, але не ліберальний, чемний і делікатний, але не улесливий; охочий на похвалу, але не захвалює учнів.
Відчуття учителем учня, усвідомлення своєї ролі у педагогічному процесі і мети своїх виховних дій зумовлює педагогічний такт, сутність якого полягає у творчому вмінні обирати в кожному конкретному випадку таку лінію поведінки, такий підхід (за допомогою слова, вчинків, тону, погляду, жестів, міміки тощо), які оберігають честь і гідність учнівського колективу, кожного учня, не принижуючи і не возвеличуючи його честі та гідності.
Обов'язкова передумова педагогічного такту — знання індивідуальних особливостей психічного стану, настроїв і переживань учнів. Один і той же засіб виховного впливу може дати різні результати, залежно щодо кого, коли, за яких умов і як його застосовують. У цій справі немає стандартних рецептів. Педагогічний такт, за словами В. Сухомлинського, передбачає здатність учителя поставити себе на місце учня, бачити себе в учневі та учня в собі.
Навчально-виховна робота потребує від учителя організаторських умінь і здібностей. Педагог має справу з колективом учнів, яким треба повсякчас керувати, діяльність якого необхідно спрямовувати. Це ж стосується його взаємодії з кожним учнем. Тому ефективність педагогічного процесу залежить від правильної організації праці учителя, його уміння об'єднати і згуртувати учнівський колектив.
Ще однією важливою характеристикою діяльності вчителя є його мовна культура. Мова — найважливіший засіб спілкування вчителя з учнями, головний інструмент педагогічної праці. Вона є засобом безпосереднього впливу на свідомість і поведінку учнів. Важливі показники мовної культури педагога — змістовність, логічність, точність, ясність, стислість, простота, емоційна виразність, яскравість, образність, барвистість мовлення, правильна літературна вимова, вільне, невимушене оперування словом, фонетична виразність, інтонаційна різноманітність, чітка дикція, правильне використання логічних наголосів та психологічних пауз; взаємовідповідність між змістом і тоном, між словами, жестами та мімікою. Важливими у мовленні педагога є постановка голосу, його тон. Одне й те ж слово можна сказати так, що воно прозвучить впевнено або нерішуче, приємно або неприємно тощо. «Я став справжнім майстром тільки тоді, — зазначав А. Макаренко, — коли навчився говорити «Іди сюди» з 15—20 відтінками, коли навчився давати 20 нюансів на обличчі, в постаті і в голосі». З учнями треба розмовляти так, щоб вони відчували в мові педагога його волю, душу, культуру.
Учитель — головна фігура педагогічного процесу. Його особистий приклад — могутній фактор виховного впливу. Завдяки спілкуванню з учнями вчитель виховує їх не тільки словом, а й всіма якостями своєї особистості. Діти, говорив Л. Толстой, переймаються прикладом у сто разів сильніше, ніж найкрасномовнішими і найрозумнішими повчаннями. Вони (особливо це стосується дітей молодшого віку) копіюють учителя, наслідують його на кожному кроці. Вплив авторитетного педагога на учнів залишає свій відбиток на все їхнє життя. «Золотим правилом» науки виховання вважав К. Ушинський тезу: «Вчителеві треба бути таким, якими він хоче бачити своїх вихованців».
Позитивні якості вчителя становлять основу його авторитету — визнання учнями його інтелектуальної, моральної сили і переваги. А звідси й глибока пошана до вчителя і віра в нього. Авторитетний педагог — справжній володар думок і почуттів своїх учнів. У створенні його авторитету важливі такі риси його особистості, як ерудиція, глибокі фахові знання, справедливість, толерантність, прихильне ставлення до людей, принциповість, людяність, єдність слова і діла, високе почуття відповідальності. Не менш істотне значення мають його вміння тримати себе з гідністю, бути завжди бадьорим і життєрадісним, дисциплінованим, внутрішньо зібраним і підтягнутим, стриманим, чемним, привітним. Він повинен бути привабливим для учнів не тільки розумом і почуттями, знаннями й уміннями, а й своєю зовнішністю, тобто володіти педагогічною майстерністю.
Головне завдання вчителя — навчати і виховувати. У ньому закорінені функції педагога.
Навчальна (дидактична) функція. Вважалося, що вчитель як носій знань передає їх учням, і чим обізнаніший він сам, тим краще засвоять науку діти. З часом, коли обсяг знань збільшився до неможливості осягнення їх однією людиною, змінилось бачення дидактичної функції вчителя. Головним стало не передавання знань, а формування вмінь здобувати їх самостійно. Цінність учительської праці почали вбачати в його умінні бути організатором процесу засвоєння знань.
Розвиваюча функція. Її сутність — у створенні сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини, її саморозкриття, самоутвердження, самореалізації через творчість, у забезпеченні демократичних засад освітнього процесу, скоординованості його за цінностями, цілями, що втілюється в дидактично оформленій системі знань. Учителеві необхідна певна методична гнучкість, оскільки йому доводиться мати справу з відповідними поєднаннями у різних дітей гуманітарно-особистісного, емпіричного, науково-теоретичного типів знань.
Виховна функція. Бути вихователем — означає вміти трансформувати поставлені суспільством перед школою цілі, у конкретні педагогічні завдання — формування необхідних особистісних якостей у кожного школяра. Виховна функція полягає в тому, щоб загальнолюдські цінності вкоренилися у свідомості й поведінці учнів.
Вчитель реалізовує означені функції в різноманітних видах викладацької та виховної діяльності.
Педагогічна діяльність як складна динамічна система складається із взаємопов'язаних компонентів — відносно самостійних функціональних видів діяльності. Конструктивна діяльність пов'язана з відбором та композицією навчально-виховного матеріалу у відповідності з віковими та індивідуальними особливостями учнів, з плануванням і побудовою педагогічного процесу, з визначенням структури своїх дій та дій учнів, проектуванням навчально-матеріальної бази для проведення навчально-виховної роботи. Організаційний компонент передбачає включення учнів у різноманітні види діяльності, організацію учнівського колективу та перетворення його в інструмент педагогічного впливу на особистість з метою її всебічного розвитку та виховання. Комунікативний компонент означає встановлення взаємин учителя з учнями, колегами, батьками та громадськістю, що дає змогу враховувати й задовольняти потреби та інтереси учнів, оцінювати ефективність педагогічного впливу, коригувати його відповідно до розвитку колективу. Щодо цього процесу особливо важливі професіоналізм, світогляд, моральність учителя, його уміння організувати діяльність дітей, спонукати їх до самовиховання, тобто оволодіння педагогічною майстерністю.
професіограма педагога в галузі комп’ютерних технологій.
Професія
|
Галузь комп’ютерних технологій. В межах цього напрямку майбутні фіхавці вивчають сучасні дисципліни, які в майбутній професійній діяльності дозволяють їх детально опанувати функції адміністратора безпеки комп’ютерних систем та мереж.
|
Процес праці
| |
Санітарно-гігієнічні умови праці
|
Робота у приміщеннях або на повітрі; шум, вібрації, освітлення, температура, режим праці і відпочинку, монотонність і темп праці;
|
Психофізіологічні вимоги до працівників
|
Вимоги до особливостей сприйняття, мислення, уваги, пам’яті; вимоги до емоційно-вольових якостей людини; вимоги до цільових якостей;
|
Професійні знання і навички
|
Потрібно дуже добре мислити, мати гарну пам’ять.
|
Вимоги до підготовки і підвищення кваліфікації кадрів
|
Після закінчення інституту студенти мають право працювати на інженерних посадах на промислових підприємствах, у проектно-технологічних і науково-дослідних організаціях, а також розроблювачами комп’ютерних систем у різних областях освіти і народного господарства, інженерами-програмістами в навчальних закладах.
|
3. Сучасна педагогіка постає перед необхідністю впроваджувати різноманітні методи та форми роботи с молоддю, спрямовані на формування професійно-педагогічного іміджу майбутнього вчителя. Значну роль у цьому процесі відіграє освіта у вищому навчальному закладі, що надає можливість здобути необхідні професійні знання та навички, а також поширити оглядні орієнтації особистості. Саме вища освіта повинна об’єднувати у цілісний комплекс навчально-методичну підготовку майбутнього педагога та позанавчальний особистісний розвиток.
Питання професійної компетентності майбутнього педагога все частіше стають предметом наукового розгляду. У свою чергу, професійно-педагогічний імідж, який є найважливішою складовою частиною професійної компетентності, стає головним аспектом у багатьох сучасних дослідженнях. Такі науковці, як С.А. Аминтаєва, М.В. Апраксина, Е.А. Бекетова, Л.И. Жарикова, А.А. Калюжний, Е.А. Петрова, Н.А. Тарасенко, В.М. Шепель, В.Н. Черепанова, розробили ключові поняття, пов’язані з терміном «імідж» та надали можливість виділити нову галузь педагогічної науки – педагогічну іміджологію. За словами В.М. Шепеля, іміджологія – це галузь наукового знання, що допомагає оволодіти реальними механізмами ефективного впливу зовнішнього вигляду людей один на одного. Іміджологія виступає як система, що поєднує теоретичні та практичні питання, зорієнтовані на побудову іміджу педагога. В межах педагогічної іміджології імідж вчителя розглядається як фактор успішності в професійній діяльності та як інструмент створення міжособистісних зв’язків та соціальних відносин.
Мета педагогічної іміджології полягає в тому, щоб науково обґрунтованим дослідницьким шляхом побудувати програму впровадження і реалізації іміджових атрибутів педагога, а також сформулювати образ сучасного навчального закладу. Образ педагога повинен формуватися з урахуванням специфіки його діяльності й потреб вихованців, при цьому необхідно пам’ятати, що кожен педагог – це жива реклама освітньої установи, бо через його образ в оточуючих складається враження про стан освіти взагалі.
Науковці зазначають багатофункційний характер іміджу сучасного педагога. Так, імідж вчителя реалізує наступні функції: комунікативну, інформативну, когнітивну, емотивну, організаційну, мотиваційну, компенсаторну, виховну, креативну, адаптивну та ін. До основних якостей учителя відносяться: вміння організувати роботу в аудиторії та самостійну роботу дома, вміння аналізувати власну діяльність і діяльність колективу, вміння сприймати нові методики та застосовувати методичні рекомендації, вміння самовдосконалюватися. Разом з тим визначено такі соціально важливі функції педагогічного іміджу, як функція психологічного захисту, яка передбачає наявність емпатії, вміння позитивно впливати на вихованців; функція соціального тренінгу, що дозволяє гнучко поводитися у різноманітних ситуаціях соціального спілкування згідно з обраним стереотипом; функція ідентифікації, яка базується на положенні щодо соціального впізнавання; ілюзорно-компенсаторна функція, яка за допомогою метода Л. Фестінгера (створення ілюзій) сприяє відтворенню збалансованості різних психологічних систем та блоків. Процес створення привабливого професійного іміджу також спирається на такі характеристики, як духовність, моральність, ділові та лідерські якості, вміння вирішувати конфлікти, встановлювати партнерські відносини, комунікативні здібності, впевненість, адаптивність, оптимізм та доброзичливість. Однак слід також зазначити неможливість розмежування індивідуального та професійного іміджів. Особистісні якості, незважаючи на їх суб’єктивність, є первинними у порівнянні з професійними. Важливо також наголосити на виключній ролі особистісного у формуванні образу, бо саме індивідуальні риси є своєрідною базою для подальшої надбудови професійного іміджу.
Вивчення процесів формування образу вчителя – це головна задача досліджень в сфері педагогічної іміджології. Однак слід зазначити, що успішне формування професійно-педагогічного іміджу вчителя неможливо без усвідомлення важливості змін у загальній програмі підготовки майбутніх педагогів. Необхідність переходу до інноваційних методів навчання та виховання молоді диктує певні вимоги до іміджу вчителя, а саме: дбання не лише про власні професійні інтереси, мотиви тощо, а відповідність системі ідей, традицій, культури в широкому розумінні цього слова. Педагог як посередник між цими категоріями та дітьми, як зазначає В. Кремень, повинен виховувати гідних продовжувачів примноження здобутків людської цивілізації. У процесі усвідомлення образу педагога як центральної знакової фігури в освітньому закладі роль професійно-педагогічного іміджу не може бути недооціненою.
Саме імідж стає наразі необхідним атрибутом соціально-професійних відносин. Все більшої актуальності набуває процес створення цілісного професійного іміджу, який полягає, передусім, у засвоєнні та репродукції особистістю досвіду суспільного життя. У зв’язку з переосмисленням процесів професійного становлення виникає необхідність перегляду сутності професійної компетентності у контексті підготовки майбутнього вчителя.
Таким чином, можна зробити висновок, що формування особистості майбутнього педагога – це найважливіша освітня задача, яка носить комплексний характер. На нашу думку, доцільним є його розгляд з точки зору дихотомії: особистісне – професійне. Відповідно, формування професійного іміджу майбутнього вчителя відбувається у двох напрямках: розвиток особистісних та вдосконалення професійно значущих якостей. Саме згадані проблеми педагогічної іміджології, а саме, створення професійно-педагогічного іміджу та розвиток професійної компетентності майбутнього вчителя, можуть бути предметом подальшого наукового розгляду.
Відповіді на запитання
1. Я і мої однолітки уже переступили поріг 11 класу. Позаду рідна школа, щирі друзі та дорогі вчителі. І тепер, мабуть, ми по-справжньому усвідомлюємо, хто для нас вчитель, яка величезна роль його слова у нашому становленні. Саме у вчителя ключ від усіх духовних багатств світу.
Кожній людині властиво запам'ятовувати найважливіші події, цікаві знайомства, перехідні етапи її життя. Так у мою пам'ять навіки врізалась зустріч з нашим класним керівником у 5 класі. Наталя Василівна зустріла нас на порозі дорослого життя з розкритими обіймами, ще тоді впустила нас у свою душу. Саме їй було довірено виховати з нас справжніх людей, якими могли б гордитися. Відтоді ми з нею одне ціле: разом переживаємо проблеми, радіємо успіхам, пишаємося перемогами та долаємо негаразди. Я вважаю, що Наталія Василівна унікальна людина, мудрий педагог, адже як би не було важко працювати з підлітками, вона це зуміла. Вчителька, мов гончар, у руки якої потрапили наші м'які душі, виліпила з кожного особистість, індивідум. Їй вдалося зазирнути у кожну душу, вселити в неї добро та гуманність, віру в себе, впевненість, щирість, вірність, почуття відповідальності. Протягом усіх цих років вона любила нас, як власних дітей, проводила з нами безліч часу. Разом з нею ми навчалися, разом проводили вільний час, просто розмовляли, ділилися особистими проблемами, просили порад. Проте, звісно, не все було у нашому житті ідеальним. Відбувалися суперечки, частенько своїми недоречними вчинками примушували її піднімати голос, читати моралі, а іноді навіть плакати. І знала б вона, як нам потім було соромно! Було соромно за себе, за друзів. У нас ніколи й гадки не було образити її, але чомусь так виходило. Кожен з нас шкодував, дошкуляв собі, а Наталія Василівна усе пробачала, бо любила... Ми стали для неї дорогими, любимими, а вона для нас найкращою, найулюбленішою, найпрекраснішою, найдорощою вчителькою.
Наталія Василівна – то не лише педагог, класний керівник, вона – друга матір та найкращий у цілому світі друг, що вміє вислухати та зберегти таємницю.
І зараз, навчаючись у школі останній рік, ми намагаємося не засмучувати її. Ми хочемо, щоб наша вчителька була найщасливішою, найвеселішою, найбадьорішою на цілій планеті. Завдячуємо їй своїми знаннями, успіхами та надбаннями, адже саме вона вивела нас у люди, допомогла вибрати правильний шлях у майбутнє. І навіть поза школою будемо пам'ятати про неї, як про вірного друга та мудрого наставника. Вона мов ясна зірочка світитеме нам протягом усього життя і не даватиме зійти з вірного шляху. Як би не склалося наше майбутнє, яким би не було наше становище, ми постійно будемо навідувати її, підтримувати, любити. Наталія Василівна дала нам усе: пожертвувала своїм здоров'ям та часом заради нас і ми за це дуже вдячні. І зараз я, від імені усіх однокласників, хочу попросити вибачення за недоспані ночі, за витрачені нерви та виплакані сльози. Ми хочемо, щоб Наталя Василівна знала, що саме вона є для нас найдорожчою, ми її дуже любимо і ніколи не забудемо!!! Адже саме завдяки їй ми воросли розумними, мужніми, добрими, гарними людьми.
2. Працю вчителя ні з чим не можна ні порівняти, ні зіставити. Ткач уже через годину бачить плоди своїх турбот. Сталевар через кілька годин радіє з вогненного потоку металу — це вершина його мрії; орач, сіяч, хлібороб через кілька місяців милується колосками і жменею зерна, вирощеного на полі... А вчителеві треба працювати роки і роки, щоб побачити предмет свого творіння; буває минають десятиріччя, і ледве-ледве починає позначатися те, що ти замислив; нікого так часто не відвідує почуття незадоволення, як учителя; ні в якому ділі помилки і невдачі не приведуть до таких тяжких наслідків, як в учительському. Учитель зобов'язаний перед суспільством, перед твоїми батьками працювати тільки добре; кожна крихта твоєї людської краси — це його безсонні ночі, сивина, неповоротні хвилини його особистого щастя — так, учителеві часто буває ніколи подумати про себе, бо він змушений думати про інших, і це для нього не самопожертва, не покірливе підкорення долі, а справжнє щастя особистого життя.
|
В. О. Сухомлинський
|
Вихователь — це особа, яка за дорученням народу має повсякденний доступ до найдорожчого народного багатства — розуму, думок, почуттів дітей, підлітків і юнацтва. Перед ним, з одного боку, моральні цінності, створені, вистраждані протягом століть, з другого — багатство народу, його майбутнє, його надія — молодо покоління. Вихователь творить найбільше багатство суспільства — людину. В цьому творенні найголовнішим є вміння знайти в моральних цінностях нашої Вітчизни і всього людства те, що треба вкласти в юні душі. Визначивши, що треба вкласти в юні душі, вихователь замислюється над тим, як настроїти своїх вихованців на сприйняття моральних цінностей.
|
В. О. Сухомлинський
|
...У наших руках — найбільша з цінностей світу — Людина. Ми творимо Людину, як скульптор творить спою статую з безформного шматка мармуру: десь в глибині цієї мертвої брили лежать прекрасні риси, які належить добути, очистити від усього зайвого.
|
В. О. Сухомлинський
|
Нема в світі більш гуманних професій, ніж фах лікаря і педагога. До останньої хвилини бореться лікар за життя людини, ніколи він не дасть відчути хворому, що його стан здоров'я поганий чи навіть безнадійний. Це азбучна істина лікарської етики. Ми, вчителі, повинні розвивати, поглиблювати в своїх колективах нашу педагогічну етику, стверджувати гуманне начало у вихованні як найважливішу рису педагогічної культури кожного вчителя.
|
В. О. Сухомлинський
|
Велика виховна сила школи народжується там, де у людини, перед якою тільки відкривається життя, є улюблений учитель.
|
В. О. Сухомлинський
|
Учителя не випадково називають високим іменем народний. Його мудрість творить ту складну річ, яку прийнято називати наступністю поколінь.
|
В. О Сухомлинський
|
Я вважаю, що виховання є вираз політичного кредо педагога, а його знання є допоміжними.
|
А. С. Макаренко
|
Раніш, ніж ви почнете виховувати своїх дітей, перевірте вашу власну поведінку.
|
А. С. Макаренко
|
Ніякі рецепти не допоможуть, якщо в самій особі вихователя є великі хиби.
|
А. С. Макаренко
|
Чому повинні бути недоліки? Хто це вигадав: «Ось мої недоліки, ось мої позитивні риси». Актив — пасив, і всі задоволені. Недоліки о, позитивні риси є — все, як належить. Я вважаю, що педагог не повинен допускати ніяких недоліків, і наші учні не повинні думати, що вони мають право на недоліки. Ми повинні вимагати від людини ідеальної поведінки (інша річ, що ми не завжди її досягаємо). І тоді буде якесь наближення до ідеала.
|
А. С. Макаренко
|
Виховання такого дисциплінарного тону буде успішним тільки тоді, якщо само керівництво подає приклад у цьому ж напрямі. Якщо, наприклад, колектив у строю або групою вирушає куди-небудь пішки, а начальник закладу або педагоги користуються екіпажем або машиною, то можна наперед сказати, що ніякий особливий дисциплінарний тон не буде вихований.
|
А. С. Макаренко
|
Потрібна маленька монографія на таку тему, як вплив одягу вчителя на характер учнів, вплив міміки вчителя на виховання характеру учня. Все це найдрібніші деталі, які вимагають уваги. Адже навіть Гоголь у своєму «Ревізорі» звернув увагу на те, що інший вчитель таку фізіономію скорчить, що хоч святих винось.
|
А. С. Макаренко
|
3. Вчитель...Готуючись до цієї професії потрібно зазначити,що нас вчать,насамперед,любити нашу професію,любити майбутніх учнів,бути для них не вчителями, порадниками,батьками і,навіть,друзями,але для цього потрібно прикласти чимало зусиль.
По-перше,ми маємо навчитися співпрацювати з учнями.Цікаво та докладно пояснювати матеріал.Зацікавити їх до нашого предмету,співпрацювати з ними.Адже,якщо ти гарний вчитель,то учням буде цікавий твій предмет і вони більше будуть хотіти досягати нових вершин.
З цього випливає друга потреба-досягнення.Не дарма говорять гарний учень-це той,хто перевершив свого викладача.Досягнення учня-це досягнення вчителя.Адже,яка може бути краща винагорода,як бачити,що ти дав учневі правельну стежку по якій він пішов.
По-третє,вчитель має бути творчою натурою.Як зацікавити до роботи,як весело і доступно подати тему-це все має знати гарний викладач.Тому,що в іграх матеріал засвоюється набагато краще.
Четвертим пунктом йде самопізнання.Якщо,хочеш стати вчителем,потрібно спитати себе,чи дійсно це мені потрібно,чи дійсно це моя мета.Тому,що самопізнання-це ключ до самореалізації.
І останнє-це вміння справлятися із будь-якими емоціями.Будь то твої чи твого учня.Потрібно вміти десь промовчати,десь пожартувати,а десь і прикрикнути.Адже,вчитель має завжди бути непорушним.Він має бути прикладом для дітей. Отже,якщо дотримуватися цим пунктам,то можна сказати,що для дітей ти будеш,не тільки вчителем,а й порадником та другом
4. ввічливість(8), вдумливість(20), вимогливість(9), вразливість(43), вихованість(21), уважність(23), витримка(22) і самовладання(10), гнучкість поведінки(36), громадянськість(37), гуманність(12), діловитість(38), дисциплінованість(13), доброта, сумлінність(14), доброзичливість(24), ідейна переконаність(39), ініціативність(7), щирість, колективізм(15), критичність, логічність(16), любов до дітей(1), спостережливість(19), наполегливість(18), відповідальність(25), чуйність, організованість, товариськість(26), політична свідомість(40), порядність(27), патріотизм(2), правдивість(28), педагогічна ерудиція(3), передбачливість(41), принциповість(29), самостійність(4), самокритичність(30), скромність(33), справедливість(32), кмітливість(31), сміливість(5), прагнення до самовдосконалення(6), тактовність(34), почуття нового(42) , почуття власної гідності(11), чуйність(17), емоційність(35).
Комментариев нет:
Отправить комментарий